Як відомо, 1648 року гетьман Богдан Хмельницький з приводу війни України з Польщею, а точніше з юдейським поневоленням, звернувся до українського народу у своєму «Білоцерківському універсалі»:
…«навіть Стародавній Рим (що може називатися матір’ю всіх європейських міст), який володів багатьма державами й монархіями і пишався колись своїми шістьмастами сорока п’ятьма тисячами війська, в давні віки взяла й чотирнадцять літ тримала далеко менша проти згаданої збірна бойова сила русів із Ругії від Балтицького, Помор’я, на чолі яких стояв тоді князь Одонацер,— сталося це в році 470 після Різдва. Отож ми йдемо за прикладом наших давніх предків, отих старобутніх русів, і хто може заборонити нам бути воїнами і зменшити нашу лицарську відвагу!»
Ця традиція була тоді ще настільки сильною, що коли у 1657 році наш гетьман помер, генеральний писар Запорізького війська Самійло Зорка, стоячи над його труною виголосив промову, в якій зокрема були такі слова: «Милий вождю! Древній руський Одонацере!»
Українці козацьких часів вважали Одоакра руським князем, а ругіїв (русичів), предками русинів.
Нижче наводимо напис, вигравіюваний на мармуровій плиті, встановленій у катакомбах «Монашої Гори» колишнього міста Ювавума — фортеці в провінції Норік, яка за своє багатство і величні палаци була названа «Північним Римом» (нині це Зальцбург).
«Року Божого 477 Одоацер, король рутенів (“Odoacer Rex Rhutenorum” (Одоакер – Цар Рутенів), а також гепідів, готів, унгарів і герулів, виступаючи проти церкви Божої, благочестивого Максима з його 50 учнями, що молилися з ним в цій печері, за сповідання віри жорстоко мучено та скинуто вниз, а провінцію Норікум мечем і вогнем спустошивши».
Що з цього приводу пише Мала Радянська Енциклопедія (МРЕ). Про Римську імперію там говориться: «… У 395 р. імперія офіційно розділилася на Західну та Східну. У 410 році вестготи оволоділи Римом і пограбували його. Галія та Іспанія були охоплені повстанням багаудів. У 476 році вождь найманців Одоакр скинув останнього західно-римського імператора Ромула Августула. Ця дата вважається роком падіння рабовласницької Західної імперії».
Щодо Одоакра, то у МРЕ написано: «Одоакр (Odoacer) командир однієї з найманих германських дружин, що знаходилася на службі у імператорів Західно-Римської імперії; походить від племені скирів. Поєднавши різноплемінні загони повсталих найманців, Одоакр у 476 році скинув останнього західноримського імператора Ромула Августула і захопив верховну владу у Італії. У 493 році держава Одоакра була завойована остготами, а самого Одоакра було убито».
Цікаво, чи не той це Одоакр, про якого згадував у 1648 році гетьман України Богдан Хмельницький з приводу війни з поляками та жидами-орендарями і звертався з відозвою до козаків, у якій він закликав їх слідувати прикладу своїх славних та войовничих пращурів, котрі під керівництвом Одоацера (Одоакра) 14 років володіли Римом? Якщо так, то пора вже розплющити очі нашим «науковцям» від історії і побачити, що ще у XVII ст.. українські козаки вважали Одоакра та його русинів своїми прямими пращурами.
Як відомо, рутенами у західноєвропейських середньовічних джерелах називали русів - русинів, прямих нащадків українців. Крім того, Одоацера русином називає не тільки приведений Зальцбурзький напис, а також західноєвропейські хроністи: Готфрід з Вітербо (12 ст), Мартин з Опави (Троппау) (13 ст), Ян Длугош (15 ст). Яких ще свідчень нам потрібно, щоб наші українські науковці вважали Одоацера нашим великим пращуром?
Таким чином, Одоакр не був германцем, а був нашим співвітчизником українцем – русином. Слава руським-українським козакам!